Строки та терміни. Позовна давність

               СТРОКИ ТА ТЕРМІНИ. ПОЗОВНА ДАВНІСТЬ

                             Глава 18

                 ВИЗНАЧЕННЯ ТА ОБЧИСЛЕННЯ СТРОКІВ

     Стаття 251. Поняття строку та терміну

     1. Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана
дія чи подія, яка має юридичне значення.

     2. Терміном  є  певний  момент  у  часі,  з  настанням  якого
пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

     3. Строк та термін можуть бути  визначені  актами  цивільного
законодавства, правочином або рішенням суду.

     Стаття 252. Визначення строку та терміну

     1. Строк визначається роками,  місяцями,  тижнями,  днями або
годинами.

     2. Термін  визначається  календарною  датою  або вказівкою на
подію, яка має неминуче настати.

     Стаття 253. Початок перебігу строку

     1. Перебіг   строку   починається   з  наступного  дня  після
відповідної календарної дати або настання події,  з якою пов'язано
його початок.

     Стаття 254. Закінчення строку

     1. Строк,  що визначений роками,  спливає у відповідні місяць
та число останнього року строку.

     2. До  строку,  що  визначений  півроком  або кварталом року,
застосовуються правила про строки,  які  визначені  місяцями.  При
цьому відлік кварталів ведеться з початку року.

     3. Строк,  що визначений місяцями, спливає у відповідне число
останнього місяця строку.

     Строк, що визначений у півмісяця, дорівнює п'ятнадцяти дням.

     Якщо закінчення  строку,  визначеного  місяцем,  припадає  на
такий місяць,  у якому немає відповідного числа,  строк спливає  в
останній день цього місяця.

     4. Строк,  що визначений тижнями,  спливає у відповідний день
останнього тижня строку.

     5. Якщо останній день строку припадає на вихідний,  святковий
або  інший  неробочий  день,  що визначений відповідно до закону у
місці вчинення певної дії,  днем закінчення строку є перший за ним
робочий день.

     Стаття 255. Порядок вчинення дій в останній день строку

     1. Якщо  строк  встановлено для вчинення дії,  вона може бути
вчинена до закінчення останнього дня строку.  У разі,  якщо ця дія
має  бути  вчинена в установі,  то строк спливає тоді,  коли у цій
установі  за  встановленими  правилами   припиняються   відповідні
операції.

     2. Письмові заяви та повідомлення,  здані до установи зв'язку
до закінчення останнього дня строку,  вважаються такими,  що здані
своєчасно.

                             Глава 19

                         ПОЗОВНА ДАВНІСТЬ

     Стаття 256. Поняття позовної давності

     1. Позовна давність - це строк,  у  межах  якого  особа  може
звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або
інтересу.

     Стаття 257. Загальна позовна давність

     1. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у  три
роки.

     Стаття 258. Спеціальна позовна давність

     1. Для  окремих  видів  вимог  законом  може  встановлюватися
спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно
із загальною позовною давністю.

     2. Позовна давність в один рік  застосовується,  зокрема,  до
вимог:

     1) про стягнення неустойки (штрафу, пені);

     2) про  спростування  недостовірної  інформації,  поміщеної у
засобах масової інформації.

     У цьому  разі позовна давність обчислюється від дня поміщення
цих відомостей у засобах масової  інформації  або  від  дня,  коли
особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості;

     3) про переведення на співвласника прав та обов'язків покупця
у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної
часткової власності (стаття 362 цього Кодексу);

     4) у  зв'язку з недоліками проданого товару (стаття 681 цього
Кодексу);

     5) про  розірвання  договору  дарування  (стаття  728   цього
Кодексу);

     6) у зв'язку з перевезенням вантажу,  пошти (стаття 925 цього
Кодексу);

     7) про оскарження дій виконавця заповіту (стаття  1293  цього
Кодексу).

     3. Позовна давність у п'ять років застосовується до вимог про
визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства або
обману.

     4. Позовна  давність  у  десять років застосовується до вимог
про застосування наслідків нікчемного правочину.

     Стаття 259. Зміна тривалості позовної давності

     1. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена
за домовленістю сторін.

     Договір про   збільшення   позовної  давності  укладається  у
письмовій формі.

     2. Позовна  давність,  встановлена  законом,  не  може   бути
скорочена за домовленістю сторін.

     Стаття 260. Обчислення позовної давності

     1. Позовна  давність  обчислюється  за  загальними  правилами
визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

     2. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений
за домовленістю сторін.

     Стаття 261. Початок перебігу позовної давності

     1. Перебіг позовної давності починається від дня,  коли особа
довідалася  або могла довідатися про порушення свого права або про
особу, яка його порушила.

     2. Перебіг  позовної  давності  за  вимогами   про   визнання
недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства, починається
від дня припинення насильства.

     3. Перебіг позовної давності  за  вимогами  про  застосування
наслідків нікчемного правочину починається від дня,  коли почалося
його виконання.

     4. У   разі   порушення   цивільного   права   або   інтересу
неповнолітньої   особи   позовна   давність  починається  від  дня
досягнення нею повноліття.

     5. За зобов'язаннями з визначеним строком  виконання  перебіг
позовної давності починається зі спливом строку виконання.

     За зобов'язаннями,  строк  виконання  яких  не визначений або
визначений моментом вимоги,  перебіг позовної давності починається
від  дня,  коли  у  кредитора  виникає право пред'явити вимогу про
виконання зобов'язання.  Якщо боржникові надається пільговий строк
для виконання такої вимоги,  перебіг позовної давності починається
зі спливом цього строку.

     6. За регресними  зобов'язаннями  перебіг  позовної  давності
починається від дня виконання основного зобов'язання.

     7. Винятки з правил,  встановлених частинами першою та другою
цієї статті, можуть бути встановлені законом.

     Стаття 262. Позовна давність у разі замін сторін у

                 зобов'язанні

     1. Заміна  сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення
та перебігу позовної давності.

     Стаття 263. Зупинення перебігу позовної давності

     1. Перебіг позовної давності зупиняється:

     1) якщо  пред'явленню  позову  перешкоджала  надзвичайна  або
невідворотна за даних умов подія (непереборна сила);

     2) у  разі відстрочення виконання зобов'язання (мораторій) на
підставах, встановлених законом;

     3) у     разі     зупинення    дії    закону    або    іншого
нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини;

     4) якщо  позивач  або  відповідач перебуває у складі Збройних
Сил України або в інших створених відповідно до закону  військових
формуваннях, що переведені на воєнний стан.

     2. У  разі виникнення обставин,  встановлених частиною першою
цієї статті,  перебіг позовної давності зупиняється  на  весь  час
існування цих обставин.

     3. Від   дня  припинення  обставин,  що  були  підставою  для
зупинення перебігу позовної давності,  перебіг  позовної  давності
продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

     Стаття 264. перебігу позовної давності

     1. Перебіг  позовної  давності переривається вчиненням особою
дії,  що  свідчить  про  визнання  нею  свого  боргу  або   іншого
обов'язку.

     2. Позовна  давність переривається у разі пред'явлення особою
позову до одного із кількох  боржників,  а  також  якщо  предметом
позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

     3. Після  переривання  перебіг  позовної давності починається
заново.

     Час, що минув до переривання перебігу позовної  давності,  до
нового строку не зараховується.

     Стаття 265. Перебіг позовної давності у разі залишення позову

                 без розгляду

     1. Залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної
давності.

     2. Якщо  суд  залишив  без  розгляду  позов,  пред'явлений  у
кримінальному процесі, час від дня пред'явлення позову до набрання
законної   сили  рішенням  суду,  яким  позов  було  залишено  без
розгляду, не зараховується до позовної давності.

     Якщо частина  строку,  що  залишилася,  є  меншою  ніж  шість
місяців, вона подовжується до шести місяців.

     Стаття 266. Застосування позовної давності до додаткових

                 вимог

     1. Зі  спливом   позовної   давності   до   основної   вимоги
вважається,  що  позовна  давність  спливла і до додаткової вимоги
(стягнення неустойки,  накладення стягнення  на  заставлене  майно
тощо).

     Стаття 267. Наслідки спливу позовної давності

     1. Особа,  яка  виконала  зобов'язання  після спливу позовної
давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо
вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності.

     2. Заява  про  захист  цивільного права або інтересу має бути
прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

     3. Позовна  давність  застосовується  судом  лише  за  заявою
сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

     4. Сплив  позовної  давності,  про застосування якої заявлено
стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

     5. Якщо суд  визнає  поважними  причини  пропущення  позовної
давності, порушене право підлягає захисту.

     Стаття 268. Вимоги, на які позовна давність не поширюється

     1. Позовна давність не поширюється:

     1)  на  вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових
прав, крім випадків, встановлених законом;

     2) на вимогу вкладника до  банку  (фінансової  установи)  про
видачу вкладу;

     3) на  вимогу  про  відшкодування шкоди,  завданої каліцтвом,
іншим ушкодженням здоров'я або смертю;

     4) на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним
правового  акта  органу  державної влади,  органу влади Автономної
Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено
його право власності або інше речове право;

     5) на   вимогу   страхувальника   (застрахованої   особи)  до
страховика   про   здійснення   страхової   виплати    (страхового
відшкодування);

     6)   на  вимогу  центрального  органу  виконавчої  влади,  що
здійснює   управління   державним   резервом,  стосовно  виконання
зобов'язань,  що  випливають  із  Закону  України  "Про  державний
матеріальний  резерв"  (  51/97-ВР  ).  ( Частину першу статті 268
доповнено  пунктом  6  згідно із Законом N 1713-IV ( 1713-15 ) від
12.05.2004 )

     2. Законом можуть бути встановлені також інші вимоги,  на які
не поширюється позовна давність.